Общество и техника

Грoші нa студeнтів, a нe нa ВУЗи – нoвa стрaтeгія чи пeрeстaнoвкa дoдaнків зaдля пoмпeзнoсті?

Вжe зaрaз кoлишні oдинaдцятиклaсники приміряють нa сeбe нoві рoлі – aбітурієнтів. Вeршинoю aйсбeргу в oкeaні пeрeживaнь з підгoтoвки дo ЗНO, звичaйнo, є oмріяний бюджeт. Ми звикли, щo цeй “лaкмусoвий пaпірeць” дoступний в дeржaвниx вищиx зaклaдax oсвіти. A oт мoжливість нaбирaти студeнтів нa бюджeт привaтним ВУЗaм випaдaє впeршe. Тa щo цe принципoвo міняє интересах вітчизнянoї oсвітньoї систeми тa мaйбутньoгo пoкoління зoкрeмa? Якa кoристь від тaкoї нoвини? Тa чи дoпoмoжe зaкoнoпрoeкт сxвaлeний Кaбмінoм пoстaвити oсвіту нa якіснo нoві рeйки aбo прoстo “пoфaрбує” стaрі зoлoтистoю фaрбoю с целью eстeтичнoї нaсoлoди? Спробуємо зануритися…

Хитросплетіння і перспективи

Відповідний билль має відкрити новий механізм фінансування вищої школи. Відтак абітурієнтам пропонуватимуть самостійно обирати університет з державним замовленням, незалежно від форми власності. Чи це гарний варіант? Безумовно яко! Кошти “ходитимуть” вслед студентами, а не за вишами, що надважливо с целью розвитку студоцентричності і подоланні корупції.

Сверху перший погляд, більша палітра варіантів – більша конкуренція, а отже і очікуване покращення рівня освіти. В середньостроковій перспективі такий крок, можливо, стане каталізатором для того нових можливостей, а відповідно і працевлаштування майбутніх випускників. Щоправда, ключове какофемизм – “можливо”.

Так ж чи стане? І чи достатньо тільки цих нововведень?

Повертаємось после казуїстики законопроекту. Йдеться про підвищення ефективності розподілу безоплатних місць. Крім цього обіцяють рівноправність ВУЗів, яка знівелює упередженість после приватних ВЗО і допоможе їм розвиватись і виборювати для рівних “місце під сонцем”.

Але це невыгодный рівність заради рівності всіх, це вирівнювання можливостей, адже кількість розподілених бюджетних місць получай університет залежатиме від затребуваності закладу, а також попиту серед вступників.

Мероприятие залучення держкоштів нехитра…

Перший крок – впуск заявки на відкриття відповідного доступу после Єдиної державної бази з питань освіти. А далі приватні ВУЗи, які отримають квоту нате бюджетні місця, повинні дотримуватися норм законодавства для так звану індикативну собівартість.

Складне формулювання, святая правда?

На практиці – все легко. Ціна контракту не повинна бути нижчою либо вищою за встановлені державою межі. Відтак мінімальна вартість навчання малограмотный повинна перевищувати три середні зарплати объединение області.

До слова, приватні виші зможуть залучати держзамовлення возьми весь перелік спеціальностей та рівні і форми навчання. Але возьми початках – бюджетні місця пропонуватимуть лише бакалаврам.

Таким чином, если досягнуто паритет у питанні “батога і пряника”. Державні та комунальні ВУЗи залишатимуться важливими гравцями, але тепер гратимуть следовать однакових правил з приватними. З одного боку, сила зможе краще контролювати приватні виші, застосовуючи по них у разі порушень санкції, а з іншого – останні отримають такі бажані исполнение) студентів бюджетні місця. А це зробить їх приваблими невыгодный лише для вступників із забезпечених родин.

Якщо повернутись прежде питання вибору закладу – кількість малограмотный завжди тотожна якості. Тому і недивно, що питання ради скорочення вишів давно стоїть прежде профільним міністерством. Адже засилля вишів знецінює вищу освіту. Единым махом для багатьох ВУЗів в Україні критерієм успішності є велика кількість студентів, що змушує перших працювати возьми утримання останніх.

Тому вкрай важливо переглянути політику ліцензування, а також уніфікувати дієві навчальні програми.

Побудова здорової конкуренції між вишами.

Свого часу саме приватні ВУЗи попросили зменшити поріг балів во (избежание вступу, аби приймати вступників до самого студентських лав з мінімальними рівнями знань та, закриваючи прогалини недоборів. Получи жаль, реалії такі, що тепер цим зловживає кожен другий приватний Медвуз, набираючи на вищу освіту навіть вступників вне ЗНО.

Які ж переваги такої конкуренції? Деякі приватні виші пропонують сучасні спеціальності, які відсутні в держаних. Что-то около, скажімо, в популярному у молоді приватному університеті культури Михайла Поплавського – КУКу відкрито набір получи спеціальність "Акули PR" та департамент "Щастя". Фантазувати ради акулячих студентів і щасливих професорів можна безперервно. Водночас, подібна палітра професій дає можливість зрощувати фахівців интересах новаційних галузей, де їх дуже бракує.

Висновки

Ідея надати приватним ВУЗам місця з державним замовленням малограмотный нова. Ще в 2016 Міністерство освіти і науки "тримало держи олівці" таку ініціативу, але і досі вона залишається получи папері.

Як буде цього разу? Покаже отрезок времени.

Але варто пам’ятати, що, навіть вслед успішної реалізації, цей законопроект безграмотный змінить ситуацію кардинально, оскільки розмови оборона комерційність ВУЗів надто перебільшені з огляду получи витрати, які покладені на вищу школу.

Що ж маємо у підсумку?

• Билль створює рівність між ЗВО та розширює вибір абітурієнтів, що работать вступ більш комфортним. Це положительный момент.

• Питання покращення якості освіти в) такой степени і не вирішується, і гарантій тут – жодних. Це мінус.

Попри певні переваги в новації, нате перший план необхідно виносити мало-: неграмотный стільки розподіл бюджетних коштів між закладами, скільки їхню кількість, а також науковий потенціал у вигляді професорсько-викладацького складу та матеріально-технічної бази. Что-то около IT-шника і програміста необхідно озброїти потужним сучасним камп’ютером з інтерактивними платформами та вільним доступом раньше світової павутини. А, скажімо, майбутнього кінорежисера нежто тележурналіста не затьмарювати критикою класичного кіно і телепрограм, а радше занурити в процес виробництва з усіма наявними технічними засобами та прогресивними методиками. Іншими словами – “исповедь піклуватися не про те, що гасити першим ділом в пожежі, а чим і як вступати в двобій із вогнем".

Отже, докорінних змін вища освіта таки потребує. Нав’язана суспільством її обов’язковість і масовість отримання нищить систему, а відсутність чіткого механізму в питанні державні/приватні ВУЗи знецінюють освіту. Виправити ситуацію може скорочення кількості ЗВО та рівні умови исполнение) вишів різного типу власності. Це повинно збільшити стипендії та зарплати, що і стане каталізатором явища “Достойна винагорода для того достойних освітян!”